Програміст і бідна сім"я? Це мабуть на закордонних хлібах так вас зустрічають. Та то все може бути тимчасове.
Кажеш напівлежачий спосіб. Це вже друже ти себе так любиш, або НЕ любиш.
Тут знову - або все розказувати "від діда-прадіда", або нічого.
Таки доведеться від прадіда. Бо він був господарем, ні не так: ГОСПОДАРЕМ. Це коли комуняки прийшли то він став куркулем, а до комуняк на наших теренах були закони Австро-Угорщини і довоєнної Польщі, які ніяк не заважали заробляти чесно своєю працею. Ну й відповідно купувати землю, побудувати хату, навіть шматок свого лісу мав. І от коли прийшли комуняки, але ще не до нас, а в сусідні землі за річкою Збруч, і там влаштували Голодомор, то де-не-де через річку змогли перебратися поодинокі біженці. Ото в нас був прекрасний врожай, а там через річку люди мусили їсти власних дітей. Більше в нас інформації ніякої не було, тільки від цих поодиноких біженців. Відповідно їм вірили лише українці. І ось почали організовувати допомогу, а кому довірити - довіряли таким ГОСПОДАРЯМ як мій прадід, який привозив це все до кордону, а там рускій прикордонник відповідає - "у нас ґолада нєт". Ну то що ж, біля річки блукали поодинокі діти і кричали по допомогу - то мій прадід робив з гілок пліт і таким способом вночі переправляв їжу обережно, подалі від прикордонників. Потім вже на початку 90х почали з'являтися публікації спогадів і виявилося, що мій прадід був в тому не унікальний, бо подібні плоти з їжею дозволили мешканцям коло річки пережити зиму, а там вже з'являлося природньо весною те що можна було зірвати і з'їсти...
Ну але прийшли комуняки і до нас, все в куркулів забрали, при цьому записували хитро: замість стада корів писали "одна корова", замість полів писали "огород", ліс взагалі не записали; сперечатися під дулами автоматів було складно. І що ж? В 91 році під українською символікою прийшли ті ж самі комуняки, які хоч і провели відшкодування, але на підставі тих куцих записів. Мало того, це був період галопуючої інфляції і від моменту судової справи про відшкодування до нарахування і нарешті до фактичної виплати моя бабуся разом отримала виплату якої вистачило БУКВАЛЬНО на один мохеровий светр. На питання - як же так - відповідали щоб брали то шо дають, бо і того не дадуть, і це в львівських кабінетах були ті самі цинічні комуняки, бо ця категорія особових справ належала до СБУ, колишнього КГБ, а там ще тоді ну ніяк не встигли провести люстрацію, та й досі там ще є вчорашні комуняки.
Ну ок. Отже, я виріс "дитям асфальту", бо не мав ніякого шансу перейняти навики. Фізичні вправи заради спорту в сім'ях колишніх господарів не користувалися особливою повагою, ото коли я вирішив зайнятися біганням на стадіоні з бітумним покриттям і дійшов навіть до 8 км за раз, то бабуся казала - й так тебе нема чим годувати, ще й ті калорії витрачаєш даремно, краще би копав город. Вже в 90х дідусь отримав від роботи дачну ділянку, класичні 6 соток, мене трохи пробували запрягти копати картоплю, але руки вже виросли як "лапки".
Тим не менше, мені вдовбали в голову що я маю вивчитися, заробити і таки відкупити там чи в іншому місці нашу землю. Що я і зробив. Придбав для початку 19 соток в курортному місці біля Львова. З тим щоб потім докупити шматки від сусідів. Ну а поки що почав господарювати на своєму шматку. Своїми програмістськими "лапками" розкидав щебінь. Ну напевно уточню що до самої моєї ділянки не було прокладено нормальну дорогу з твердим покриттям, була лише ґрунтова десь 200 метрів. То я замовляв ЗІЛи щебню, мені його висипали на купу, стелив агроволокно і розкидав власноруч у вільний від роботи час. Побігав по інстанціях, зробив дозвіл на будівництво, провів електрику, зробив цивілізовану каналізацію на біотехнологіях, викопав колодязь, поставив вагончик для інструментів, обгородив все якісною неглухою огорожею, посадив багато дерев, викопав грядки для квітів жінці і для всякої дрібноти типу редиска, провів кабель для інтернету, поставив намет для кухні і для кемпінгу. Шикарно було на власній землі пожити в сімейному таборі на свіжому повітрі, послухати як на всю катушку кричать вночі в траві коники. Та навіть попрацювати на ноутбуці на свіжому повітрі, потім коли змучився то піти в інший кінець і поспати на розкладушці з наймолодшим під пахвою. Не вистачало тільки щоб вже покійна бабуся похвалила: молодець внучок, почав відновляти господарство. Далі своїми руками помагав майстрам забивати стовпи для літнього будиночку. А от самого літнього будиночку не побачив власними очима, а лише на фотках - бо почалася війна, багатодітних батьків випускали і ми цим майже відразу скористалися.
Приїхав в Польщу і виявилося що я володію мовою на рівні "звідки ти так класно знаєш по-нашому", а дружина на рівні "розумію практично все, сказати можу мало, але якось домовимося". Діти дивилися влітку лише польські мультики, а в вересні пішли в польську школу і там зразу почали все розуміти і говорити. Бо в нашому прикордонному суржику 30-40% польських слів. Але працював я зі своїм українським ФОПом на американську фірму через українського посередника, використовував тільки англійську мову. Далі сталася дуже негарна ситуація, мені американська фірма сказала що переслала для мене допомогу на переселення і облаштування на новому місці. А фірма-посередник ці гроші тупо закрисила. Доказати я нічого не міг, бо не контракт взагалі не дозволяє офіційно обговорювати фінансові питання з американським клієнтом напряму. Ну і звільнився, бо бажання працювати через цього посередника відпало назовсім. Крім того, через український ФОП можна було працювати лише впродовж перших 6 місяців війни, а далі все ускладнювалося необхідністю сплачувати податки в Польщі, тобто і тут і там, також податкову звітність робити і тут і там. Відповідно закрив український ФОП і відкрив аналог в Польщі.
Мій перший контракт в Європі був просто офігенний, 190% від того що я звик отримувати. Щоправда, короткотерміновий. І фірма-посередник з Англії закрила очі на те, що я лише на статусі біженця, що не маю страховки на мого польського ФОПа - їм було терміново потрібно працівника, бо горів проект. Коли закінчився проект, то я ще 4 місяці плював в стелю, бо було дуже непогані заощадження. І я чомусь думав, що так і повинно бути далі, що це нормально так багато заробляти. Відповідно не спішив шукати роботу, навіть відмовлявся від цілком пристойних проектів, бо пропонували трохи менше. Це було моєю великою помилкою.
Далі прийняв одну пропозицію з символічною оплатою "за їжу", бо був дуже цікавий проект. Думав - поколупаю трохи в своє задоволення, заощаджень ще є багато, а там і мій наступний офігенний проект знайдеться. Але почали масово питати про дозвіл на перебування, а я лише на статусі біженця, в якому не сказано чітко який термін мого законного перебування в ЄС. Відповідно на цьому статусі охоче беруть на роботу або польські фірми, які в курсі про цей статус, але вони платять суттєво менше, або беруть фірми з Штатів, яким все одно твій статус в ЄС, головне щоб мав діючий аналог ФОП який можна перевірити на державному сайті, але фірми з Штатів рідко беруть на роботу напряму.
Тут почали закінчуватися мої заощадження, бо вже майже рік отримую символічну оплату "на їжу". В Україні мав символічну допомогу на багатодітну сім'ю і пільги на комунальні послуги, все це припинили нараховувати, бо треба було з'явитися особисто, а через інтернет оформити нема як. А наприклад оплата за опалення в Україні зимою досить велика і все це треба оплачувати без затримок все одно, живеш ти там чи ні. Від надійного джерела знаю, що за такі невинні комунальні борги вже почали виконувати провадження виконавчих служб на конфіскацію частки квартир.
Як виявилося, є дуже багато речей де можна економити, якось вдається зводити кінці з кінцями, але не можна робити ніяких різких рухів, щоб ніде не вляпатися в більші витрати. Багато гуляємо, проводимо час в навколишніх заповідниках. Недавно пливли на водяному велосипеді, це дуже доступна дешева розвага, до нас підплив дикий лебідь, малий дав йому кусок булки, після чого нас лебідь переслідував ще пару кілометрів по річці.
Знайшов тимчасовий підробіток в Україні і навіть заробив трохи грошей, але був змушений попросити скинути оплату на картку родичів, бо я не маю вже ФОП в Україні. Ну тих грошей вистачило щоб оплатити борги за комунальні послуги в Україні і ще трохи залишилося заплатити за ті ж послуги на наступний місяць.
Нарешті бінґо! Отримав рідкісну пропозицію від фірми з США, які не дивляться на мій статус біженця, платять офігенно. Пустили мене в свою мережу, а там виявилося що це русня!!!!!!!!!!!!!!!!! Хоча всі співбесіди були англійською. Я зразу ж відмовився, не став опускатися до рівня щоб їм написати якісь гадості, просто допобачення. Ото був облом.
Ну тепер працюю за їжу далі і проходжу співбесіди, ось в понеділок буде аж три штуки з різними фірмами. Вже давно не шукаю золотий проект, просто нормальний щоб нарешті знову не рахувати кожну копійку.
Ставте вподобайки, підписуйтеся на канал (с)