Вітчизняних хороших кетчупів на мій невибагливий смак немає давно, колись подобався Торчин Паприка, а 20 чи 25 років назад - Круїз, мейд ін село Медвин Богуславського району (в Києві продавався, у скляній пляшці).
Замість кетчупів я використовував соус Руна Сацебелі, а потім відкрив для себе Новус Сацебелі (тоді його робили у Криворізькому районі, зараз не пам'ятаю де, я з нового місця не пробував). Вони обидва не сацебелі, але мені були смачні, другий кращий.
Імпортні раніше я жлобився купувати.
У минулому році, коли всі стали однаково дорогими, я відкрив для себе польський Dawtona з якимись прянощами (за фактом - з базиліком) - хороший кетчуп, чимось схожий на болгарський радянських часів, який я у сімейному холодильнику у ті часи загального благодєнствія бачив два рази, але мені запам'ятався. У прозорій пляшці, я брав у акцію за 37, без акції він у Фоззі по 52. У такій же пляшці базовий також брав (коштував у акцію стільки ж, але з прянощам вже не було) - ні о чом. У червоних непрозорих ніяку Давтону не пробував.
Вирішив налюбити систему - взяв у АТБ болгарський Deroni, начебто з базиліком (у мене ж давня симпатія до болгарських кетчупів плюс тема з базиліком опробувана на Давтоні) - ні о чом. За ті ж 52 гривні.
Хайнц жлоблюся купувати.
Ні о чом - мається на увазі нормальний на рівні вітчизняних, але не з тих, який ти візьмеш при наявності вибору.
Оцет - така смердюча гидота... Навіщо її додавати в пельмені і салати - загадка для мене.
На відміну від соєвого соусу. У салат з капусти.
Вийшов той сок не помідорного, а апельсинового кольору і дуже смачний 
