На Говерлу мені і справді хотілося давно, але якось все карта не лягала...
Десь тижні зо три тому я знову "захотів" 
на Говерлу і висловив таку собі пропозицію піднятися на вершину українських Карпат, бо аж якось незрозуміло - вже "полтіннік" взаді, а я на Говерлі не був!" 
. Закон парності має місце бути і через два дні після моєї "заявки" на сходження пролунав телефонний дзвінок від колеги дружини з Івано-Франківська з пропозицією приєднатись до місцевої філії в святкуванні ювілея ІФ офісу СК і дня народження директора вказаного підроздялу, яке святкування буде проводитись у Карпатах і буде супроводжуватись під"йомом на Говерлу! Запрошувались ми із дружиною удвох, оскільки давно знайомі і святкування мало б бути таким собі напівофіційним - напівсімейним... Зрозуміло, що ми не відмовились! 
В п"ятницю 21-го ми стартували з Луцька в обід, а вже о 21-й годині "мочалися" в басейні приватної садиби "Лелич", що в Татарові! Мочалися, бо ж дорога була нелегка, за вікном "Пежика" було спекотно і просто тому, що мені нестерпно хотілося хильнути келішок конячку в прохолодній воді блакитної оази...
Наранок зібралась вся група бажаючих підкорити Говерлу і набралось нас таких десь із 20 людей, рахуючи малечу.
До підніжжя Говерли нас довезли "Спрінтером" і ми вирушили... Підніматись вирішили більш пологим, але і трохи довшим маршрутом ( "синім" ), а спускатись більш крутим і коротшим ( "зеленим" ).
Сходження зайняло приблизно дві із половиною години часу і десь о першій годині пополудні ми були біля хреста на самій "маківці" українських Карпат.
Перекусили чутка, випили конячку-горілочки ( а як без цього? 
), відпочили і посунули вниз.
Треба сказати, що з самого ранку світило яскраве сонце і було дуже спекотно, але вже десь о 12-й почало натягати хмари і було розуміння, що скоро "вріже" гроза! Греміло навколо Говерли крепко, але Бог нас милував, аж поки ми не дійшли до лісу. Лише ми встигли сховатись під смереки, як влупив такий дош із градом, що я за якусь хвилину вимок до пояса. Знизу, бо зверху встиг натягнути накидку. Рюкзачок і фотік були захищені і це - найголовніше. Багато хто з нашої групи сходив на Говерлу не в перший раз і тому заздалегідь все було продумано і екіпіровані ми були непогано.
Ну от, майже і все...
Про святкування ювілею філії СК і ДН її директора розповідати не бачу сенсу.
Викладаю, зрозуміло, пару-трійку фотофф, бо ж як без них...
Які мої враження від сходження?
Однозначно я радий, що була можливість піднятись на Говерлу. Дуже добре, що була хороша компанія. Повезло із погодою ( гроза навіть додала екстріму і вражень! )
Чи було важко? Так. Було. Відверто кажучи я не думав, що це буде настільки важко для мене. Напередодні поїздки я підхопив простуду. Думаю, що причиною є автомобільна кліма, яку я нормально не відрегулював і тому... Ну, самі розумієте, як це буває... Тож в дорозі я шморгав носом, мазав в носу "Вібрацилом", ковтав "Фармацитрон" і міркував, як воно покаже себе на горі! Показало воно себе саме так, як і повинно було показати - я прикинувся невиспаним і відверто хворим, одразу зі старту дихав ротом і мені не вистачало повітря... Але годі про сумне! На Говерлу я заліз і цьому факту дуже радий. Як по мені, то воно того варте!
Дуже сподобалась величезна кількість народу, що суне на гору! Дуже сподобалось, що біля гори чисто і прибрано. Нема сміття, нема бруду. Спродобалось що впорядковані маршрути, що є мінімум інфраструктури.Радий, що народ наш, що зустрічався на горі і навколо неї, розкутий і відвертий! Люди жартують, люди посміхаються одне одному, допомагають при потребі, підказують. Не чути мату, нема бидлування, хамства. Все це відверто порадувало.
На другий день ми ще покатались навколо Яремче, Ворохти і Буковеля. Були на водопаді Гук Женецький. Подивились на нову дорогу на ГК. Заїхали в Буку. Сподобалось , що ГК працює і влітку. В Буці було дуже багато людей! Порадувало, що багато дітей. З 2-го схилу гасали велосипедисти на МТБ. Були якісь змагання, бо обставлене все це було дуже яскраво!
Ну от, мабуть і все, малята! Питайте, якщо що...
Изменено: Enjoy, 25 Июнь 2013 - 18:31
